ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………..…3 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ” ТА РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ РЕСТИТУЦІЇ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ………………...….3 1.1 Поняття та визначення “культурні цінності” як об’єкт правового регулювання…………………………………………………………….…..5 1.2 Розвиток інституту реституції культурних цінностей відповідно до міжнародних конвенцій……………………………………………..……11 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНОГО НАДБАННЯ ТА У СФЕРІ РЕСТИТУЦІЇ І ПОВЕРНЕННІ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ…………….…15 2.1 Міжнародно-правове регулювання охорони, збереження та використання культурних цінностей………………………………….....15 2.2 Співробітництво України з Росією та європейськими державами у сфері реституції і повернення культурних цінностей………………….21 3. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ……………..……30 3.1 Проблеми реалізації законодавства України про охорону культурної спадщини та деякі шляхи їх подолання……………………30 ВИСНОВКИ………………………………………………………………..……36 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..……37 ВСТУП Культурна спадщина є свідоцтвом еволюції людської цивілізації, культури і традиції народів. Специфіка статусу усесвітньої культурної спадщини, що наділена універсальною доступністю для будь-якої нації, народу та кожного індивіда, виражається в тому, що культурні цінності незалежно від їх категорії знаходяться на території держав і під їх юрисдикцією. Взаємодія і взаємодоповнюваність національних і міжнародно-правових заходів при пріоритетній ролі останніх є основою міжнародно-правового регулювання статусу усесвітньої культурної спадщини за умови домінуючої ролі міжнародного права як в розробці класифікаційних критеріїв культурної спадщини для виділення його із загальної категорії культурних цінностей, так і в створенні спеціального інституційного міжнародного механізму по його охороні. Існування в правовій науці юридичної категорії “культурні цінності” має концептуальне значення в межах проблеми її правової охорони. Аналіз літератури і чинного українського та міжнародного законодавства про використання, охорону і популяризацію об’єкта, що розглядається, свідчить про відсутність в юриспруденції єдиного розуміння цього поняття. Нині при визначенні означеного поняття у його зміст вкладаються найрізноманітніші характеристики. Це ускладнює оперування цією категорією в правозастосовній діяльності і не сприяє розробці оптимальних рішень щодо механізмів її правового регулювання. Значною мірою це пояснюється складністю та багатогранністю самого поняття “культурні цінності”, яке може розглядатися з культурологічної, юридичної та інших точок зору. На сьогодні можна стверджувати наявність деяких успіхів щодо практичного застосування поняття культурних цінностей: воно увійшло в нормативні документи українського законодавства, а також широко використовується в теоретичних розробках різних галузей науки. Окремі аспекти дослідження питання культурних цінностей містяться в наукових розробках вітчизняних фахівців різних галузей науки, зокрема, правової (В. Акуленко, В. Печерський, О. Кофанова, О. Процюк, Л. Прибєга, Я. Фурман); культурології, пам’яткознавства (О. Дулов, С. Заремба, О. Калашникова). Дослідженню щодо культурної спадщини присвячено праці у галузі адміністративного та міжнародного права, державного управління наступних вчених: С. Алексєєва, О. Бандурки, В.Василенко, А. Т. Курило, Р., В. Шестак та багатьох інших. На жаль, теоретичну та методологічну розробку проблематики культурних цінностей, а також законодавче їх тлумачення в Україні на сьогодні не можна назвати задовільними, тому перераховані вище обставини вимагають детального дослідження поняття “культурні цінності” саме це й визначає актуальність теми дослідження. Мета дослідження: дослідити та проаналізувати міжнародно-правові норми і досвід щодо охорони, збереження та використання культурних цінностей.; виявити проблемні питання в цій сфері щодо законодавства України; довести необхідність їх пода...